Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Обставини справи
Місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 4 ст. 186 КК до позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі статей 71, 72 КК до цього покарання суд частково приєднав невідбуту частину покарання за вироком апеляційного суду від 16.02.2023 та визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Апеляційний суд змінив цей вирок, виключивши з нього посилання на зарахування обвинуваченому відбутої частини покарання за вироком апеляційного суду від 16.02.2023 з 29.06.2017 по 25.02.2020, коли він перебував під вартою у зв’язку із провадженням по цій справі.
У касаційній скарзі прокурор стверджує, що апеляційний суд, виключивши з вироку рішення про зарахування засудженому відбутої частини покарання за попереднім вироком, погіршив його становище, тому це рішення мало бути ухвалене у формі вироку.
Крім того, у мотивувальній частині ухвали апеляційний суд зазначив про необхідність скасування вироку, однак прийняв рішення про його зміну.
У касаційній скарзі захисник стверджує, що апеляційний суд безпідставно не зарахував засудженому в строк покарання строк його попереднього ув’язнення відповідно до Закону №838-VIII від 26.11.2015.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Так, Касаційний кримінальний суд встановив, що у цьому кримінальному провадженні апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду, не дотримався форми судового рішення, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
ККС вказав, що не будь-який час перебування особи у слідчому ізоляторі чи іншому місці попереднього ув’язнення може бути зараховано відповідно до ч. 5 ст. 72 КК. Такий строк тримання може бути зараховано лише в межах того самого кримінального провадження, у якому до особи було застосовано попереднє ув’язнення.
У цьому провадженні апеляційний суд усунув допущене судом першої інстанції неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виключивши з вироку повторне зарахування строку попереднього ув’язнення у вказаний період.
Разом із тим, ККС погоджується з прокурором, що прийняте судом апеляційної інстанції рішення вплинуло на призначене засудженому покарання у виді позбавлення волі через збільшення його кінцевої тривалості, а тому погіршило його становище.
Водночас рішення апеляційного суду, яким виключається з резолютивної частини вироку місцевого суду рішення про застосування щодо особи положень ч. 5 ст. 72 КК, повинно ухвалюватися судом апеляційної інстанції у формі вироку.
Автор: Наталя Мамченко
_03_03.png)
